1. Альошин Павло Федотович (1881-1961) -  Народився 1881 року у Києві. Український архітектор, почесний член Академії будівництва і архітектури. У Києві збудував будинки Педагогічного музею, особняк М. Ковалевського, будинок лікаря та ін. Помер 1961 року у Києві, похований на Лук'янівському кладовищі. Меморіальну дошку встановлено на будунку №17 по вул. В. Житомирський, де жив Альошин.

 

 2. Амосов Микола Михайлович (1913 - 2002) - лікар, учений в галузі медицини, біокібернетики; дійсний член НАНУ, директор Інституту серцево-судинної хірургії. У 1935р. поступив в Архангельський мед. інститут, який закінчив з відзнакою 1939. У 1940р. диплом інженера «з відзнакою».  Працював хірургом в Москві, Брянську.  З 1958 року співпрацює з Інститутом кібернетики в галузі фізіологічних досліджень серця. 1963 — Амосов уперше у СРСР зробив протез мітрального клапана.

 

 3. Антонович Володимир  (1834 - 1908) - історик, видатний громадський діяч. Закінчив медичний(1885) та історико-філологічний(1860) ф-ти Київського ун-ту.  Був одним з ідеологів укр. громадського руху 1861р., засновн. Київської громади. У 1878р. став професором кафедри історії Київського ун-ту.  Написав понад 300 праць з історії, археології та етнографії України. Засновник першої української школи істориків, видав 9 томів "Архива Юго-Западной России" ( 2 200 документів), 3 томи літописів.

 

 4. Архієпископ Іннокентій (в миру Іван Олексійович Борисов (15.12.1800 - 26.05.1857) - архієпископ Херсонський і Таврійський, відомий проповідник. Народився в м.Єлець Орловської губернії, помер в м.Одеса. У 1997 році зарахований до лику місцевочтимих святих Одеської єпархії Української православної церкви Московського Патріархата.

 

5. Архієпископ Іриней Фальковський (28.05.1762 - 29.04.1843) - освітній та церковний діяч, письменник, православний єпископ. Студіював у Київській Академії й Будапештському Ун-ті; професор і ректор Київської Академії. З 1799 архимандрит  Києво-Братецького монастиря; єп. чигиринський і коадьютор київ. і управитель Михайлівського Золотоверхого монастиря. Автор численних літературних  творів, зібраних у 92тт.., проповідей, біогр. записок, матеріалів про Київську Академію тощо. Помер у Києві.

 

 6. Багалій Дмитро Іанович (1857 - 1932) - український історик, громадський діяч. Після закінчення історико-філологічного факультету Харківського ун-ту у 1880, займався викладанням, науковою, громадською діяльністю. У 1906—1910рр. був ректором Харківського ун-ту. У 1914—1917рр. - Гол. Харківської міської думи. З 1918р. стає головою історико-філологічного відділу Української Академії Наук та членом Президії УАН. У 20-х роках викладав історію України у вищій школі, одночасно досліджуючи історію Слобідської, Лівобережної, Південної України XV—XVIII ст. Був автором понад 200 історичних праць.

 

7. Бажан Микола Платонович (1904 - 1983) - укр. поет, перекладач, громадський діяч, академік АН України, Герой Соціалістичної Праці. Держ. премії СРСР і України, ім. Т. Г. Шевченка, Ленінська премія. З 1921 навч. і працював у Києві. У 1957 — 1983 був гол. редактором Головної редакції Укр. Рад. Енциклопедії (тепер вид-во "Українська Енциклопедія" ім. М. П. Бажана. Жив на вул. Рєпіна, 5 (Терещенківська) (встановлено мемор. дошку) Похований на Байковому кладовищі.

 

  8. Безак Олександр Платонович (1801 - 1868) -  Київ. генерал-губернатор (1855 — 1868), який доклав чимало зусиль до спорудження міського вокзалу. Вулиця Комінтерну, що прямує до вокзалу у 1869 — 1919 рр. мала назву на його честь - Безаківська. Його ім`я мав також прилеглий до вулиця Комінтерну провулок (тепер вул. Вокзальна).

 

 9. Бердяєв Микола Олександрович (1874 - 1948) - філософ-ідеаліст. Авторів збірок : "Проблемы идеализма", "Вехи", "Из глубины". Приймав участь в роботі Релігійно – філософського тов-ва, був ініціатором створення вільної академії духовної культури (1918 - 1922). З 1924 жив у Франції, видавав релігійно – філософський журнал "Путь".  Роботи: "Субъективизм и индивидуализм в общест. философии", "Новое религ. сознание и общественность", "Духовный кризис интеллигенции", "Философия свободы", "О назначении человека", "Истоки и смысл рус. коммунизма", "Русская идея".

 

 10. Беретті Вікентій Іванович (1781 - 1842) - укр. і рос. архітектор, академік петербургзької Академії мистецтв (з 1809). З 1837 жив і працював у Києві. В місті спорудив головний корпус Київ. університету ім. Т. Г. Шевченка (1837 — 1842), будинок інституту шляхетних дівчат (1838 — 1843; у 1958 — 1991 тут містився Жовтневий палац культури, з 1991 — Міжнар. культурний центр), обсерваторії (1841 — 1845). Похований на Байковому кладовищі. 1983 на його честь названо вулицю.

 

 11. Берлінський Максим Федорович (1764 - 1848) - Автор першого Опису Києва, український історик і археолог.  Закінчив Київ. академію ()1786), був директором гімназії, що містилася тоді в Кловському палаці. Автор ряду основоположних праць з історії Києва і України — "Короткого опису Києва" (1820), "Історичного огляду Малоросії та м. Києва" (1844). Систематизував всі відомі дані з історичної топографії Києва, описав пам’ятники, визначив його терит., локаліз. істор. р-ни, пам’ятники давньорус. монументального зодчества. Правильно визначив Старокиївську гору як перше місцезнаходження засновника Києва, резиденцію його перших князів.

 

 12. Бібіков Дмитро Гаврилович (1792 - 1870) -  київський, подільський і волинський генерал-губернатор (1837 — 1852). Брав активну участь у розгромі Кирило-Мефодіївського т-ва. Затаврований Т. Г. Шевченком у поемі «Юродивий». 1869 — 1919 рр. бульвар Тараса Шевченка називався на його честь Бібіковським.

 

 13. Болховитінов Євфимій Олексійович (у чернечестві  - Євгеній) (1767 - 1837) - митрополит київський, історик, бібліограф, археолог. Народився у Воронезькій губернії в сім'ї священика. Закінчив Московську духовну академію. З 1822 до смерті — митрополит київський. Автор історико-краєзнавчих праць про Новгород, Псков, Воронеж, Київ і бібліографічних праць з історії Росії та історії російської православної церкви. Займався археологією. З його ініціативи в 1830-х pp. у Києві велися археологічні розкопки Десятинної церкви, Золотих воріт та ін. В  історичних працях використано важливі архівні документальні матеріали.

 

14. Брадке Е.Ф. () - опікун навчального округу, засновник Київського університета.

 

15. Бродський Лазар Ізраїлевич (1848 - 1904) - меценат, цукрозаводчик, підприємець. Очолив  Олександрійське тов-во цукрових заводів, контролював більше чверті  всього в-ва цукру в Рос. імперії. Благодійник, утримував єврейську лікарню, заклади єврейської освіти; фінансував побудову Бактеріологічного ін-ту, Бессарабського ринку, трамвайного сполучення, Хоральної синагоги (1898). На Всесвітній виставці (Парижі, 1900) отримав франц. орден Почесного легіону, за високу якість продукції своїх заводів. Помер у Швейцарії .

 

 16. Булгаков Михайло Опанасович (1891 - 1940) - творець літературної міфології Києва, рос. письменник. Нар. в Києвів сім`ї професора Київ. дух. академії. Навчався на мед. факультеті Київ. університету. На Андріївському узвозі в будинку № 13, встановлено мемор. дошку письменникові та № 36, зараз тут відкрито меморіальний музей письменника. Вінчався у квітні 1913 в церкві Миколи Доброго (вул. Покровська, Поділ). З Києвом пов`язана дія роману "Біла гвардія", повість "Незвичайні пригоди лікаря" та ін. Написав нарис "Київ-місто". 1981 на його честь названо вулицю.

 

 17. Васильчиков Іларіон Іларіонович () - князь, генерал-губернатор. У 1863 — 1919 Прорізна вулиця мала офіційну назву вул. Васильчиковська, на його ж честь у 1863 частину Вознесенського узвозу — тепер вул. Смирнова-Ласточкіна — було перейменовано на узвіз Іларіонівський.

 

 18. Вертинський А.Н. (1889 - 1957) - естрадний артист, кіноактор, композитор, поет і співак, один із засновників жанру автор. пісні. Народився у Києві.  Переїхав до Москви. (1912). З 1915 виступав на сцені, створ. сценічний образ П'єро. До Лютневої революції завоював популярність у Росії. Під час Першої світової став медбратом в санітар. ешелоні.  Набув популярності за кордоном. Звинувачений в шпигунстві на користь СРСР, висланий до Бухареста. Жив у Польщі , Франції, США. Переїхав до Шанхаю. Багаторазово просив повернутися в СРСР, і в 1943р. отримав дозвіл. 

 

19. Винниченко Володимир Кирилович (1880 - 1951) - письменник, політик, громадський та державний діяч, керівник УСДРП, заступник гол. Української Центральної Ради, гол. Директорії (1918 - 1919). Народився в с.Веселий Кут на Херсонщині.  Навчався на юрид. ф-ті Київського ун-ту. Автор усіх головних законодавчих актів УНР. Очолював Директорію. Усунутий за ліві погляди. Виїхавши за кордон, організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів. У 1920р. повернувся в Україну, але спроби співпрацювати з більшовиками закінчилися невдало. З кінця 20-х років жив у Франції, де  і помер (цвинтарі Мужена).

 

 20. Володимир Великий Святий  (бл. 960 - 15.07.1015) - Великий князь київський (з 980). Завершив об`єднання східних слов`янських князівств у єдину державу Київська Русь зі столицею в Києві. Запровадив християнство (протягом 988 — 989) як її державну релігію. На честь цих подій у 1802 — 1808 роках було збудовано пам`ятник Хрещенню Русі.

 

 

1| 2 | 3